1. Універсальний словник-енциклопедія

гвоздика

Одно- або багаторічна трав'яниста рослина, зрідка напівкущ, родини гвоздикових, декоративна; бл. 300 видів, поширені у Європі, Африці та Азії; в Україні бл. 40 видів; на квітниках і для виготовлення букетів вирощують однорічні: г. китайську, г. садову (голландську), г. бородату (турецьку), дворічні: г. альпійську, г. травневу; найбільше декоративне значення має г. садова, часто буває змішаних видів (з вел. і маленькими квітами).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гвоздика — гвозди́ка 1 іменник жіночого роду рослина гвозди́ка 2 іменник жіночого роду прянощі Орфографічний словник української мови
  2. гвоздика — I -и, ж. (перев. мн.). Трав'яниста декоративна рослина з запашними квітами білого, рожевого, червоного та інших кольорів. II -и, ж. Висушені пуп'янки гвоздичного дерева, що вживаються як прянощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гвоздика — ГВОЗДИ́КА¹, и, ж. 1. Трав'яниста декоративна рослина родини гвоздикових із запашними квітами білого, рожевого, червоного та інших кольорів. Словник української мови у 20 томах
  4. гвоздика — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  5. гвоздика — ГВОЗДИ́КА¹, и, ж. (перев. мн.) (Dianthus L.). Трав’яниста декоративна рослина з запашними квітами білого, рожевого, червоного та інших кольорів. Квітник перед ганком аж горить червоними, рябенькими, білими гвоздиками (Коцюб. Словник української мови в 11 томах