1. Універсальний словник-енциклопедія

шляхта

Привілейований стан у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. і білоруських землях, що входили до їх складу (XIV-XVIII ст.); низкою привілеїв (Кошицький привілей 1374, Статути Казимира Вел. та ін.) була звільнена майже від усіх повинностей, брала участь в управлінні державними справами; у XVI ст. руська православна знать була зрівняна в правах з пол. ш.; основою панівного положення ш. в суспільстві було спадкове володіння землею, станові права та привілеї, юрисдикція над підданими, особиста недоторканість, звільнення від сплати податків і мит; гол. обов'язком була військова служба; до ш. належали особи, народжені в законному шлюбі батьками-шляхтичами; шляхетство можна було здобути через нобілітацію; після поділів Польщі ш. втратила свої політичні привілеї, однак володіння землею надалі забезпечувало їй панівне становище в суспільстві; на поч. XVIII ст. Петро I запровадив шляхетство в Росії як єдиний привілейований стан; у 2-й полов. XVIII ст. цю назву витіснило рос. слово дворянство; до рос. дворянства влилися також укр. шляхта і козацька старшина.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шляхта — Панство, магнати, дворянство, шляхетство, аристократія, зап. знать. Словник синонімів Караванського
  2. шляхта — ШЛЯ́ХТА, и, ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. У феодальній Польщі селянство було пригноблене панами – великими поміщиками-магнатами і дрібними – шляхтою (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. шляхта — шля́хта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. шляхта — Дворянство, привілейований стан у феодальній Польщі Словник застарілих та маловживаних слів
  5. шляхта — -и, ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. || Польське дворянство взагалі. || Дворянство дореволюційної України, Білорусії, Литви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шляхта — ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Словник синонімів української мови
  7. шляхта — ШЛЯ́ХТА, и, ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. У феодальній Польщі селянство було пригноблене панами — великими поміщиками-магнатами і дрібними — шляхтою (Нова іст. Словник української мови в 11 томах
  8. шляхта — Шляхта, -ти ж. Шляхта, дворянское сословіе въ Польшѣ. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє, та королем коверзує. Шевч. 130. ум. шляхтонька, шляхточка. Словник української мови Грінченка