індуїзм
Європ. термін, утворений для означення групи близьких між собою релігій, які сформувалися в індійському культурному колі від V ст. до н.е. і певною мірою продовжили ведизм і брамінізм; основою і. є вчення про моральний устрій і кастовий обов'язок (дгарма), про відплату за вчинки (карма) і коло перевтілень (сансара), метою існування є визволення з кола життя (мокша), яке досягається через належні вчинки, пізнання чи милість, одержану завдяки любові до Бога (бгакті); найвищим авторитетом є Веди і нормативні тексти (Манусмруті); поряд з ортодоксальною формою і. функціонують народні культи, під їхнім впливом визнано авторитет пиран і епосів (Магабгарата, Рамаяна); спочатку в і. переважав пантеїзм, з ним співіснували теїстичні й свого роду монотеїстичні концепції (шанування єдиного Бога, який проявляється в безлічі образів); у пізніший період одного з богів визнано найвищим (власне Вішну й Шиву), що призвело до відокремлення груп ортодоксального і. (вішнуїзм і шиваїзм). 
Значення в інших словниках
- індуїзм — індуї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- індуїзм — -у, ч. Релігійна система, що склалася в Індії на основі брахманізму та буддизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- індуїзм — (санскр. хіндумата) релігійна система, що охоплює різноманітні вірування більшості населення сучасної Індії, пов’язані з вшануванням богів Вішну й Шіви. Найголовніші догмати І. Словник іншомовних слів Мельничука
- індуїзм — ІНДУЇЗМ — релігія народів Індії, що сформувалася в серед. І тис. н.е. внаслідок еволюції та злиття ведичної і брагманської традицій. В основу віровчення І. покладено релігійні і філософські ідеї брагманізму. Серед розмаїття богів в І. Філософський енциклопедичний словник
- індуїзм — ІНДУЇ́ЗМ, у, ч. Релігійна система, що склалася в Індії на грунті брахманізму та буддизму. Храм [бога Крішни] є одним із центрів поширення новоіндуїзму, який прагне примирити різні релігії, і в першу чергу індуїзм з ісламізмом (Минко, Намасте.., 1957, 51). Словник української мови в 11 томах