акцентуація

Значення в інших словниках

1. акцентуація — акцентуа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. акцентуація — АКЦЕНТУА́ЦІЯ, ї, ж. 1. лінгв. Виділення наголосу в слові; акцентування. Висвітлюється акцентуація дієслів І особи однини теперішнього (простого майбутнього) часу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
3. акцентуація — • акцентуація (від лат. accentus — наголос) - виділення фонетичних, морфологічних і синтаксичних частин мови, яке в мовленні здійснюється за допомогою підвищення голосу, а на письмі — над наголошеними голосними відповідним знаком (΄)... Українська літературна енциклопедія
4. акцентуація — акцентуа́ція, акцентува́ння (лат. accentuatio) 1. Позначення наголосів. 2. Підвищення голосу при вимові. Словник іншомовних слів Мельничука
5. акцентуація — АКЦЕНТУА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. 1. Виділення наголосу в слові; акцентування. 2. Система наголосів у будь-якій мові або в групі споріднених мов. Словник української мови в 11 томах