1. Словник іншомовних слів Мельничука

акцентуація

акцентуа́ція, акцентува́ння

(лат. accentuatio)

1. Позначення наголосів.

2. Підвищення голосу при вимові.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акцентуація — акцентуа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. акцентуація — -ї, ж., лінгв. 1》 Вирізнення наголосу в слові; акцентування. 2》 Система наголосів у будь-якій мові або в групі споріднених мов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. акцентуація — АКЦЕНТУА́ЦІЯ, ї, ж. 1. лінгв. Виділення наголосу в слові; акцентування. Висвітлюється акцентуація дієслів І особи однини теперішнього (простого майбутнього) часу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. акцентуація — • акцентуація (від лат. accentus — наголос) - виділення фонетичних, морфологічних і синтаксичних частин мови, яке в мовленні здійснюється за допомогою підвищення голосу, а на письмі — над наголошеними голосними відповідним знаком (΄)... Українська літературна енциклопедія
  5. акцентуація — АКЦЕНТУА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. 1. Виділення наголосу в слові; акцентування. 2. Система наголосів у будь-якій мові або в групі споріднених мов. Словник української мови в 11 томах