бунгало
бу́нгало
невідм., с.
Легка позаміська будівля з верандами.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бунгало — бу́нгало іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- бунгало — БУ́НГА́ЛО, рідше БЕ́НГА́ЛО, невідм., с. У тропічних країнах – легка будівля з верандою за містом. Пропонуємо вам незабутній відпочинок у бунгало вілли “Едем” з 1 червня до 10 вересня (з мови реклами); Співачка, навіть не заходячи в номер... Словник української мови у 20 томах
- бунгало — бу́нгало, бе́нгало (англ. bungalow, з інд. бангла) легка, позаміська будівля з верандами, селянський будинок, переважно в Індії, Малайї. Словник іншомовних слів Мельничука
- бунгало — (англ.) 1. Наметове житло, палатка зі шкіри, що побутувало у індіанців Північної Америки. Подібні житлові будівлі мали місце і у народів Африки, Азії та Океанії. У XX ст. їхні форми використовували у заміському приватному будівництві США. Архітектура і монументальне мистецтво