бій

бою, ч.

1》 Дія за знач. битися 2); бійка.

2》 Сутичка ворожих військ або військових з'єднань і т. ін. Смертельний бій.

3》 перен. Змагання, боротьба за що-небудь.

4》 розм., рідко. Завдавання ударів; покарання.

5》 Дія за знач. бити 5) і звуки, утворювані цією дією.

6》 збірн. Битий посуд, скло, черепиця і т. ін.

7》 рідко. Забивання худоби.

8》 рідко. Спортивне змагання з боротьби, боксу і т. ін.

9》 мисл. Дуже твердий (в заморозки) ґрунт, об який хорти швидко збивають собі ноги.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бій — (бойові дії противників) сутичка, зіткнення, битва, заст. брань. Словник синонімів Полюги
  2. бій — бій іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири бо́ю Орфографічний словник української мови
  3. бій — Сутичка, БИТВА, (рукопашний) січа; (за волю) змагання, боротьба, змаг; У ФР. бійка; Р. БИТТЯ. Словник синонімів Караванського
  4. бій — [б'ій] бойу, ор. бойеим, м. (ў) боуйу, мн. боуйі, боуйіў Орфоепічний словник української мови
  5. бій — БІЙ, бо́ю, ч. 1. Дія за знач. би́тися 2; бійка. Після бою кулаками не махають (прислів'я); Він бігав, як роздратований півень, що б'є себе крильми і витяга шию перед завзятим боєм (М. Коцюбинський). 2. Сутичка ворожих військ або озброєних груп. Словник української мови у 20 томах
  6. бій — бій: ◊ бій на ко́нях → кінь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. бій — Де ідуть бої, там є й герої. Війна виявляє справжніх героїв. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. бій — Баталія, битва, бійня, бойня, бойовисько, бойовище, боротьба, брань (заст.), братовбивство, вбивство, герць, двобій, двоборство, зіткнення, змага, костоломня, кровопролиття, пальба, перебійство, переборство, перестрілка, побій, побоїще, побойовисько... Словник синонімів Вусика
  9. бій — ви́грати бій. Домогтися, досягти свого; перемогти. Ганна тужить. А ти гадав, що виграв бій, нікчемний переможче, не ти, Захар їй дорогий, Захар їй найдорожчий (П. Дорошко). прийма́ти / прийня́ти бій. Фразеологічний словник української мови
  10. бій — БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИР поет., ПОБО́ЇЩЕ заст., СІ́ЧА підсил. уроч., РАТОБО́РСТВО заст., уроч., РАТЬ заст., уроч. Словник синонімів української мови
  11. бій — Бій, бо́ю, бо́єві, бо́єм, в бою́; бої́, бої́в, боя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бій — БІЙ, бо́ю, ч. 1. Дія за знач. би́тися 2; бійка. Після бою кулаками не махають (Укр.. присл.., 1955, 268); Він бігав, як роздратований півень, що б’є себе крильми і витяга шию перед завзятим боєм (Коцюб., II, 1955, 399). Словник української мови в 11 томах
  13. бій — Ярус оборонної башти чи стіни, залежно від ролі у захисті споруди і розташування розрізняються варовий, середній і підошовний. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. бій — Бій, бою м. 1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. боєм увійти. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133. 2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Словник української мови Грінченка