1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вилучати

вилуча́ти

-аю, -аєш, недок., вилучити, -чу, -чиш, док., перех.

1》 Вибирати, видаляти що-небудь звідкись, зі складу чогось і т. ін.

|| Забирати що-небудь у когось, конфіскувати.

|| Виводити з числа членів якоїсь організації, колективу і т. ін.

|| Викидати, випускати проміння; сяяти.

2》 Відокремлювати від стада (свійських тварин).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилучати — вилуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вилучати — р. вилучувати; (зіпсуте) видаляти, вибирати; (заборонене) забирати, конфіскувати; (проміння) виділяти, випромінювати; (мотор) Г. ВИКЛЮЧАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вилучати — ВИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЛУЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Вибирати, видаляти що-небудь звідкись, із складу чогось і т. ін. На ряді підприємств автомати-бракувальники виявляють і вилучають браковані деталі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. вилучати — ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть.. Словник синонімів української мови
  5. вилучати — ВИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЛУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Вибирати, видаляти що-небудь звідкись, із складу чогось і т. ін. На ряді підприємств автомати-бракувальники виявляють і вилучають браковані деталі (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  6. вилучати — Вилуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вилучити, -чу, -чиш, гл. 1) Выдѣлять, выдѣлить, отдѣлить. 2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. Хто визнає його Христом, того вилучити з школи. Єв. І. IX. 22. Словник української мови Грінченка