1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вилітати

I в`илітати-аю, -аєш, док.

Літаючи, пробути певний час у повітрі.

II виліт`ати-аю, -аєш, недок., вилетіти, -ечу, -етиш, док.

1》 Летіти, покидаючи місце свого перебування або з'являючись де-небудь (про птахів, комах, літальні апарати і т. ін.).

|| Підніматися в повітря, відправлятися куди-небудь літаком і т. ін.

2》 Стрімко підніматися в повітря.

3》 перен. Раптово випадати з чого-небудь.

|| Несподівано вириватися, звучати (про слова, сміх тощо). Вилітати з голови.

4》 перен. Дуже швидко вибігати, виїжджати звідки-небудь або кудись.

5》 тільки док., перен., розм. Бути звільненим із роботи, виключеним з навчального закладу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилітати — ви́літати дієслово доконаного виду літаючи, пробути певний час в у повітрі виліта́ти дієслово недоконаного виду починати політ або з'являтися під час польоту Орфографічний словник української мови
  2. вилітати — ВИ́ЛІТАТИ, аю, аєш, док. Літаючи, пробути певний час у повітрі. Літаки вилітали декілька годин і лише під вечір повернулися на аеродром (з газ.). ВИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЛЕТІТИ, ечу, етиш, док. Словник української мови у 20 томах
  3. вилітати — див. бігти; літати Словник синонімів Вусика
  4. вилітати — ви́летіти (ви́вітритися) / виліта́ти (виві́трюватися) з голови́ (з па́м’яті). Зовсім забутися. — Ну, от і прийшов новий день святої волі. Я була певна в собі, що в Антона лайка чисто з голови вилетіла (О. Фразеологічний словник української мови
  5. вилітати — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. вилітати — Виліта́ти, -літа́ю, -та́єш; ви́летіти, -лечу, -летиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вилітати — ВИ́ЛІТАТИ, аю, аєш, док. Літаючи, пробути певний час у повітрі. ВИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЛЕТІТИ, ечу, етиш, док. 1. Летіти, покидаючи місце свого перебування або з’являючись де-небудь (про птахів, комах, літальні апарати і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  8. вилітати — Вилітати, -таю, -єш сов. в. вилетіти, -лечу, -тиш, гл. 1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Ном. № 309. Вилітали запорожці на лан жито жати. Шевч. 61. 2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку. Грин. II. 20. Словник української мови Грінченка