1. Великий тлумачний словник сучасної мови

воронячий

воро́нячий

-а, -е.

Прикм. до ворона 1) й ворон I 1).

|| Власт. вороні й ворону.

Вороняче око — багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воронячий — воро́нячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. воронячий — ВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Все похмуре подвір'я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); Оташ безтямно дививсь на стрілу з чорним воронячим оперінням і не знав, що з нею робити (І. Словник української мови у 20 томах
  3. воронячий — воронячий: ◊ вороняче гніздо в голові ма́ти → голова Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. воронячий — Воро́нячий, -ча, -че; -нячі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. воронячий — ВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до воро́на 1 й во́рон¹ 1. Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (Чорн., Визвол. земля, 1959, 28); // Власт. вороні й ворону. Словник української мови в 11 томах
  6. воронячий — Воронячий, -а, -е Вороній. Ном. № 12743. вороняче вухо. Порода грибовъ. Словник української мови Грінченка