відбивати
відбива́ти
-аю, -аєш, недок., відбити, відіб'ю, відіб'єш; мин. ч. відбив, -била, -било; наказ. сп. відбий; док., перех.
1》 Ударами відокремлювати частину від цілого.
|| Ударами відокремлювати що-небудь прикріплене, прибите; відкривати.
|| чим, безос. Віддаляти кого-, що-небудь від певного місця.
2》 перев. док. Ударами пошкодити що-небудь в організмі.
Відбити памороки кому — порушити нормальне мислення.
3》 Відкидати зустрічним ударом (м'яч, шаблю і т. ін.).
|| Успішно протидіяти наступові супротивника, боєм змушувати його відступити.
4》 Відбирати, кого-, що-небудь, повертати назад силою, боєм.
5》 розм. Переманювати когось до себе.
|| Викликати в когось кохання до себе, змушуючи розлюбити іншого.
|| Відвертати когось від кого-небудь.
6》 перен. Відмовляти, відраджувати кого-небудь від певної дії, вчинку.
|| Позбавляти бажання робити щось.
|| Відволікати (у 2 знач.).
7》 Ударами дзвоном позначати час (про годинник і т. ін.). Відбивати такт.
8》 перен., розм. Чітко й уривчасто вимовляти слова, речення та ін.
9》 кул. Сікти, розм'якшувати м'ясо, б'ючи чим-небудь.
10》 фіз. Відкидати в зворотному напрямку (світло, радіохвилі і т. ін.).
|| Віддавати якимось кольором і т. ін.
|| Віддзеркалювати кого-, що-небудь на гладкій поверхні.
11》 Відлунювати якийсь звук.
12》 Залишати на чому-небудь слід від чогось.
|| розм. Проводити межу під час обміру; відмірювати.
13》 друк. Робити відбитки.
14》 перен. Виражати чиї-небудь внутрішні якості або властивості.
|| Відображати, виражати.
15》 Відтворювати, зображати, втілювати в образах життя, ідеї і т. ін.
16》 неперех. Різко штовхати під час пострілу; віддавати (про вогнепальну зброю).
Значення в інших словниках
- відбивати — (щось від чогось відокремлювати ударами) лупати, надбивати, відколювати; (протидіяти чомусь) відкидати, відтісняти, (залишаючи слід) відтискати, відпечатувати, (позначати годину годинником) вибивати, (світло) відсвічувати, (зустрічним ударом, удар чогось) парирувати. Словник синонімів Полюги
- відбивати — відбива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відбивати — Відкидати, відвертати, відтручувати; (світло) віддзеркалювати, рефлектувати, відсвічувати, (звук) відлунювати; (від чого) відмовляти, відраджувати; (в бою) відвойовувати; (дівчат) переманювати; (слід) витискати, викарбовувати; (знак) відштамповувати... Словник синонімів Караванського
- відбивати — ВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДБИ́ТИ, відіб'ю́, віді́б'є́ш; мин. ч. відби́в, би́ла, ло; наказ. сп. відби́й; док. 1. що. Ударами відокремлювати частину від цілого. Словник української мови у 20 томах
- відбивати — див. ламати Словник синонімів Вусика
- відбивати — відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати... Фразеологічний словник української мови
- відбивати — ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Словник синонімів української мови
- відбивати — Відбива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відбивати — ВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДБИ́ТИ, відіб’ю́, відіб’є́ш; мин. ч. відби́в, би́ла, ло; наказ, сп. відби́й; док., перех. 1. Ударами відокремлювати частину від цілого. Вони [качани] часто потрапляли у стіну й відбивали тинк (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах