1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відбирати

відбира́ти

-аю, -аєш, недок., відібрати, відберу, -береш; мин. ч. відібрав, -брала, -брало; док., перех.

1》 Віднімати, забирати щось насильно.

|| Позбавляти права володіти чим-небудь, мати що-небудь.

|| Брати в когось те, що належить віддачі.

|| Брати що-небудь назад, забирати своє.

2》 перен. Позбавляти когось яких-небудь якостей, властивостей, почуттів і т. ін.

3》 Змушувати витрачати час, енергію і т. ін.

4》 Брати, виокремлюючи із загальної маси за певною ознакою.

5》 розм., заст. Одержувати, отримувати щось від кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбирати — відбира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбирати — Віднімати, забирати, д. відмагати, юр. конфіскувати; (сон) позбавляти чого; (з купи) надбирати; (до хору) добирати; (гроші) Б. З. ОДЕРЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. відбирати — [в'ідбиератие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. відбирати — ВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІБРА́ТИ, відберу́, бере́ш; мин. ч. відібра́в, бра́ла, ло; док. 1. кого, що. Віднімати, забирати кого-, що-небудь насильно. Почали курей по хатах однімати, яйця одбирати (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. відбирати — (аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала... Фразеологічний словник української мови
  6. відбирати — ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. — Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Словник синонімів української мови
  7. відбирати — Відбира́ти, -бира́ю, -бира́єш; відібра́ти, відберу́, -бере́ш, -беру́ть; -бери́, -бері́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відбирати — ВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІБРА́ТИ, відберу́, бере́ш; мин. ч. відібра́в, бра́ла, ло; док., перех. 1. Віднімати, забирати щось насильно. Почали курей по хатах однімати, яйця одбирати (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах