1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відпрацьовувати

відпрацьо́вувати

-ую, -уєш, недок., відпрацювати, -юю, -юєш, док.

1》 тільки док., неперех.Пропрацювати певний час.

2》 тільки док., перех. Закінчити працювати.

3》 тільки док., перех. і неперех., спец. Виконати певну роботу, функцію, втративши здатність виконувати її вдруге.

4》 перех. Віддавати борг працею.

5》 перех., спец. Удосконалювати, доводити до готовності.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпрацьовувати — відпрацьо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпрацьовувати — ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. тільки док., що і без прям. дод. Пропрацювати певний час. Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О. Словник української мови у 20 томах
  3. відпрацьовувати — ВІДРОБЛЯ́ТИ (виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг), ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ВІДПРЯДА́ТИ заст. (віддавати борг прядінням); ВІДСА́ПУВАТИ заст. (віддавати борг сапанням); ВІДШИВА́ТИ заст. (віддавати борг шиючи). — Док. Словник синонімів української мови
  4. відпрацьовувати — ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. тільки, док., неперех. Пропрацювати певний час. Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (Донч. Словник української мови в 11 томах