відпрацьовувати
ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. тільки, док., неперех. Пропрацювати певний час.
Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (Донч., V, 1957, 360);
Повернувся [трактор] на старі місця, відпрацювавши всю війну на полях Казахстану (Ю. Янов., II, 1954, 134).
2. тільки док., перех. Закінчити працювати.
Він одпрацював уже своє і на землі, і під землею (Кол., Терен.., 1959, 57).
3. тільки док., перех. і неперех., спец. Виконати певну роботу, функцію, втративши разом з тим здатність виконувати її вдруге.
Пружина відпрацювала свій накрут, і гальма тріснули (Ле, Міжгір’я, 1953, 327).
4. перех. Віддавати борг працею.
5. перех., спец. Удосконалювати, доводити до готовності.
Відпрацьовувати апаратуру життєзабезпечення в ракеті.
Значення в інших словниках
- відпрацьовувати — відпрацьо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відпрацьовувати — -ую, -уєш, недок., відпрацювати, -юю, -юєш, док. 1》 тільки док., неперех.Пропрацювати певний час. 2》 тільки док., перех. Закінчити працювати. 3》 тільки док., перех. і неперех., спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпрацьовувати — ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. тільки док., що і без прям. дод. Пропрацювати певний час. Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О. Словник української мови у 20 томах
- відпрацьовувати — ВІДРОБЛЯ́ТИ (виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг), ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ВІДПРЯДА́ТИ заст. (віддавати борг прядінням); ВІДСА́ПУВАТИ заст. (віддавати борг сапанням); ВІДШИВА́ТИ заст. (віддавати борг шиючи). — Док. Словник синонімів української мови