1. Великий тлумачний словник сучасної мови

глухонімий

глухоніми́й

-а, -е.

Позбавлений слуху і здатності говорити.

|| у знач. ім. глухонімий, -ого, ч.; глухоніма, -ої, ж. Людина, позбавлена слуху і здатності говорити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухонімий — глухоніми́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глухонімий — ГЛУХОНІМИ́Й, а́, е́. Позбавлений слуху і здатності говорити. [Аврелія:] Що ж, тату, придивись, як я живу: самотня цілий день, і навіть слуги як не глухонімі, то чужомовні (Леся Українка); Глухонімий Ларивон на сторожі стояв, темний, високий... Словник української мови у 20 томах
  3. глухонімий — див. глухий; німий Словник синонімів Вусика
  4. глухонімий — ГЛУХОНІМИ́Й, а́, е́. Позбавлений слуху і здатності говорити. [Аврелія:] Що ж, тату, придивись, як я живу: самотня цілий день, і навіть слуги як не глухонімі, то чужомовні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах