1. Великий тлумачний словник сучасної мови

грива

гри́ва

-и, ж.

1》 Довге волосся на шиї та хребті деяких тварин.

|| Про густе довге волосся людини.

2》 Довгасте підвищення; гірське пасмо.

3》 Смуга трави, хлібних рослин, що залишається нескошеною.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грива — гри́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грива — див. волосся; трава Словник синонімів Вусика
  3. грива — (і) в хвіст і (в) гри́ву, фам. Дуже сильно, нещадно. Як громило військо козацьке Богданове ляхів у хвіст і в гриву..— осипалося листя з дерев (Легенди..); Цього нещасного Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Фразеологічний словник української мови
  4. грива — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
  5. грива — Гри́ва, -ви, -ві; гри́ви, грив Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. грива — ГРИ́ВА, и, ж. 1. Довге волосся на шиї і хребті деяких тварин. Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
  7. грива — Грива, -ви ж. 1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 104. 2) Переносно: большіе волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992. 3) Кучка травы; не захваченная при косьбѣ косою. Ном. № 10185. 4) = гривка 2. Им. 179. ум. гривка, гривонька, гривочка. Грин. ІІІ. 677, 518. Словник української мови Грінченка