грива
(і) в хвіст і (в) гри́ву, фам. Дуже сильно, нещадно. Як громило військо козацьке Богданове ляхів у хвіст і в гриву..— осипалося листя з дерев (Легенди..); Цього нещасного Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер); — Та як же це можна таке паскудство їм прощати? — Та уявіть собі, — бити їх треба за це у хвіст і в гриву (Ф. Маківчук). у гри́ву і у хвіст. З усіх кінців встають загони і йдуть на клич бентежних міст, щоб гайдамацькі ешелони громити в гриву і у хвіст (В. Сосюра).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грива — гри́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- грива — -и, ж. 1》 Довге волосся на шиї та хребті деяких тварин. || Про густе довге волосся людини. 2》 Довгасте підвищення; гірське пасмо. 3》 Смуга трави, хлібних рослин, що залишається нескошеною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грива — див. волосся; трава Словник синонімів Вусика
- грива — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
- грива — Гри́ва, -ви, -ві; гри́ви, грив Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грива — ГРИ́ВА, и, ж. 1. Довге волосся на шиї і хребті деяких тварин. Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
- грива — Грива, -ви ж. 1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 104. 2) Переносно: большіе волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992. 3) Кучка травы; не захваченная при косьбѣ косою. Ном. № 10185. 4) = гривка 2. Им. 179. ум. гривка, гривонька, гривочка. Грин. ІІІ. 677, 518. Словник української мови Грінченка