грива

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся — густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм., ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст. Розчісувала (Юля) перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був (Семко) високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). — Пор. па́тли.

ГРИ́ВА (довге волосся на шиї та хребті деяких тварин), ГИ́ЧКА діал.; ОГРИ́ВОК розм. (коротко підстрижена); ЗАГРИ́ВОК (нижня частина такого волосся в коня). Коня звати Метеор. Він увесь золотий — від гриви до хвоста (Ю. Яновський); (Куць:) Я їм коня притяг за гичку в стайню (Леся Українка).

О́ГРІ́Х (пропущене місце під час обробітку землі), ГРИ́ВА, ОБСІ́В, ПРО́СІВ (під час сівби). На полях впадають в очі огріхи — гриви нескошеного хліба (з газети); Як посіяла наша бригада овес — густе руно око вбира, жодного обсіву (К. Гордієнко); Його поле завжди милує зір буйним колосом. Тут ніколи не буває.. просівів (з газети).

ПА́СМО (гір, горбів); ХРЕБЕ́Т, КРЯЖ, ГРЯДА́, ГРИ́ВА (гір). Он засиніли ще дальші гори.. З-за пасма витинається пасмо (Г. Хоткевич); Коні повільно й обережно спускаються по гострому камінню тісним міжгір'ям, яке перерізало могутній хребет звивистою розколиною (З. Тулуб); Над головою нависають гірські кряжі (В. Кучер); Гряда Татр була вже позаду (Н. Рибак); Виплив місяць, і гірські гриви заблищали всюди кам'яною лускою (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грива — гри́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грива — -и, ж. 1》 Довге волосся на шиї та хребті деяких тварин. || Про густе довге волосся людини. 2》 Довгасте підвищення; гірське пасмо. 3》 Смуга трави, хлібних рослин, що залишається нескошеною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грива — див. волосся; трава Словник синонімів Вусика
  4. грива — (і) в хвіст і (в) гри́ву, фам. Дуже сильно, нещадно. Як громило військо козацьке Богданове ляхів у хвіст і в гриву..— осипалося листя з дерев (Легенди..); Цього нещасного Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Фразеологічний словник української мови
  5. грива — Гри́ва, -ви, -ві; гри́ви, грив Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. грива — ГРИ́ВА, и, ж. 1. Довге волосся на шиї і хребті деяких тварин. Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
  7. грива — Грива, -ви ж. 1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 104. 2) Переносно: большіе волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992. 3) Кучка травы; не захваченная при косьбѣ косою. Ном. № 10185. 4) = гривка 2. Им. 179. ум. гривка, гривонька, гривочка. Грин. ІІІ. 677, 518. Словник української мови Грінченка