1. Великий тлумачний словник сучасної мови

деномінативний

деномінати́вний

-а, -е.

Прикм. до деномінатив.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деномінативний — деномінати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. деномінативний — ДЕНОМІНАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Стос. до деномінатива. У праслов'янській мові деномінативні префіксальні іменники утворювалися за допомогою довготних префіксів (з наук. літ.). 2. філос. Пов'язаний із найменуванням, позначенням чогось. Словник української мови у 20 томах