1. Великий тлумачний словник сучасної мови

димити

дими́ти

і диміти, -млю, -миш; мн. димлять; недок.

Виділяти, випускати дим.

|| Погано горіти, виділяючи багато диму.

|| перев. чим. Випускати дим під час куріння.

|| перен. Виділяти пару.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димити — дими́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. димити — 1. курити, викурювати, викурити, повикурювати, закурювати, закурити, позакурювати, накурювати, накурити, понакурювати, підкурювати, підкурити, попідкурювати, скурювати, скурити, поскурювати 2. див. коптити Словник чужослів Павло Штепа
  3. димити — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
  4. димити — ДИМИ́ТИ і ДИМІ́ТИ, млю́, миш; мн. димля́ть; недок. Виділяти, випускати дим. Лежать села, як купи гною на панському полі, а над ними димлять сахарні й гу-ральні (Коцюб., II, 1955, 55); Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття (Томч. Словник української мови в 11 томах