1. Великий тлумачний словник сучасної мови

димитися

дими́тися

і димітися, -миться; мн. димляться; недок.

Виділяти дим; тліти, виділяючи дим.

|| перен. Виділяти пару, давати випари.

|| Підніматися клубками, стелитися (про хмари, туман).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димитися — дими́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. димитися — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
  3. димитися — Дими́тися, -млю́ся, -ми́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. димитися — ДИМИ́ТИСЯ і ДИМІ́ТИСЯ, ми́ться; мн. димля́ться; недок. Виділяти дим; тліти, виділяючи дим. До стелі з лампи довгий гніт димивсь (Фр., X, 1954, 196); Над берегом димилися руїни снарядами запалених домів (Гонч., Вибр., 1959, 372); // перен. Словник української мови в 11 томах
  5. димитися — Димитися, -млюся, -мишся гл. Дымиться. Словник української мови Грінченка