доброволець
доброво́лець
-льця, ч.
Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно.
|| Той, хто з власної волі береться за виконання яких-небудь обов'язків, якоїсь роботи; волонтер.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброволець — доброво́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- доброволець — Волонтер, охотник, як ім. охочий. Словник синонімів Караванського
- доброволець — Охотник, див. охотник Словник чужослів Павло Штепа
- доброволець — див. воїн Словник синонімів Вусика
- доброволець — ДОБРОВО́ЛЕЦЬ (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось, зокрема йде до війська), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИК заст.; ВОЛОНТЕ́Р заст. (на військовій службі). Повернувся з Європи старший син Івась, котрий пішов в армію добровольцем (О. Словник синонімів української мови
- доброволець — Доброво́лець, -ві́льця; -ві́льці, -ців, звичайно охо́чий, -чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доброволець — ДОБРОВО́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно. Три прийомні і один рідний син Каленика Романовича пішли добровольцями в армію, коли німці почали наближатися до Києва (Сенч., Опов. Словник української мови в 11 томах