1. Великий тлумачний словник сучасної мови

завивати

завива́ти

I -аю, -аєш, недок.

1》 Пронизливо, тужливо вити.

2》 перен. Утворювати звуки, подібні до виття (про явища природи).

|| Утворювати довгі, протяжні звуки (про механізми, машини і т. ін.).

|| Видавати довгу протяжну мелодію, звукові сигнали і т. ін. (про музичні інструменти, сигнальні апарати і т. ін.).

3》 розм. Голосно і протяжно викрикувати; протяжно виючи, стогнати.

|| Співати протяжно, тужливо або не в лад.

II -аю, -аєш, недок., завити, -в'ю, -в'єш, док., перех.

1》 Робити завитки, закрутки на чому-небудь; закручувати.

|| Закручуючи волосся, робити кучері.

2》 Вплітати, з'єднувати в одне ціле.

|| Виготовляти що-небудь, сплітаючи з чогось.

III -аю, -аєш, недок., завинути, -ину, -инеш і рідко завити, -в'ю, -в'єш, док., перех.

Загортати в що-небудь, обмотувати чимсь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завивати — завива́ти 1 дієслово недоконаного виду вити завива́ти 2 дієслово недоконаного виду закручувати завива́ти 3 дієслово недоконаного виду загортати рідко Орфографічний словник української мови
  2. завивати — див. обгортати Словник синонімів Вусика
  3. завивати — <док. ЗАВИТИ>, 1. вити <�вовком>; З. П. стогнати, скиглити, ревіти, ревти; 2. (волос) закручувати, накручувати, кучерявити; (квіти в коси) заплітати; (вінок) виплітати, сплітати. <док. Словник синонімів Караванського
  4. завивати — завива́ти загортати ◊ завива́ти в бібу́лку → бібулка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. завивати — Завив, як вовк. Проявив свій лукавий характер. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. завивати — I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків — видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М. Словник синонімів української мови
  7. завивати — Завива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. завивати — ЗАВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. 1. Пронизливо, тужливо вити. Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Шевч., І, 1951, 112); Звір у яру виє-завиває (Мирний, V, 1955, 264); Серед ночі лев страшно ричав, завивала гієна (Граб., І, 1959, 474). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  9. завивати — I. Завива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. завити, -в'ю́, -є́ш, гл. 1) Завивать, завить, свивать, свить. Ой зав'ю вінки та на всі святки. Чуб. ІІІ. 190. Словник української мови Грінченка