звитяжний
звитя́жний
-а, -е.
1》 уроч. Стос. до звитяги.
|| Який домагається звитяги, завжди перемагає.
|| Який виражає звитягу, прагнення до неї.
|| Геройський, доблесний.
2》 рідко. Пронизливий, різкий (про звуки).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звитяжний — звитя́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- звитяжний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- звитяжний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ (властивий героєві), ГЕРО́ЙСЬКИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ уроч., ДО́БЛЕСНИЙ уроч., ЗВИТЯ́ЖНИЦЬКИЙ уроч. Сотні очей пристрасно стежили за цим героїчним переходом танків по дну чужої річки (О. Гончар); (Семен:) Загинув Андрій. Геройською смертю загинув (З. Словник синонімів української мови
- звитяжний — Звитя́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звитяжний — ЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. уроч. Стос. до звитяги. Оця рука [більшовика] із бойовим натхненням Несла звитяжний прапор в боротьбі (Бичко, Вогнище, 1959, 25); Звитяжна слава; // Який закінчується звитягою (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
- звитяжний — Звитяжний, -а, -е Побѣдный. Словник української мови Грінченка