1. Словник синонімів української мови

звитяжний

ГЕРОЇ́ЧНИЙ (властивий героєві), ГЕРО́ЙСЬКИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ уроч., ДО́БЛЕСНИЙ уроч., ЗВИТЯ́ЖНИЦЬКИЙ уроч. Сотні очей пристрасно стежили за цим героїчним переходом танків по дну чужої річки (О. Гончар); (Семен:) Загинув Андрій. Геройською смертю загинув (З. Мороз); — Поживете тут з лісорубами, побачите їхню звитяжну працю (М. Чабанівський); Ще дужчі з бою вийшли ми, Ми світ відстояли грудьми — Вітчизни доблесні сини (Л. Дмитерко).

ПЕРЕМО́ЖНИЙ (який здобув, здобуде перемогу; який закінчиться перемогою), ЗВИТЯ́ЖНИЙ поет., ВСЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (УСЕПЕРЕМО́ЖНИЙ), ВСЕПЕРЕМАГА́ЮЧИЙ (УСЕПЕРЕМАГА́ЮЧИЙ) (який усе або завжди перемагає). Повертає (Данилко) до батька заюшений кров'ю, з подертою сорочиною, проте переможний (Ю. Яновський); Співав Митуса про багатство Руської землі, про звитяжних русичів (А. Хижняк); Де смерть проходила кривава, всепереможне йде життя (В. Сосюра); Ще там і тут видно було руїни, чорніли сліпі очі будинків, але всеперемагаюче життя вже вирувало навколо (О. Донченко).

ПЕРЕМО́ЖНИЙ (який виражає радість з приводу перемоги, усвідомлення власної переваги), ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ поет. Василько крутився біля тих хат з переможним виглядом (А. Турчинська); Урадувався Мошко рибками.. і з тріумфальним видом подав їх на вечерю пану судді (І. Франко); Савка задоволено прислухався до розмов, і звитяжна усмішка грала на його устах (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звитяжний — звитя́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звитяжний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. звитяжний — -а, -е. 1》 уроч. Стос. до звитяги. || Який домагається звитяги, завжди перемагає. || Який виражає звитягу, прагнення до неї. || Геройський, доблесний. 2》 рідко. Пронизливий, різкий (про звуки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звитяжний — Звитя́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звитяжний — ЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. уроч. Стос. до звитяги. Оця рука [більшовика] із бойовим натхненням Несла звитяжний прапор в боротьбі (Бичко, Вогнище, 1959, 25); Звитяжна слава; // Який закінчується звитягою (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
  6. звитяжний — Звитяжний, -а, -е Побѣдный. Словник української мови Грінченка