звитяжний

Значення в інших словниках

1. звитяжний — звитя́жний прикметник Орфографічний словник української мови
2. звитяжний — -а, -е. 1》 уроч. Стос. до звитяги. || Який домагається звитяги, завжди перемагає. || Який виражає звитягу, прагнення до неї. || Геройський, доблесний. 2》 рідко. Пронизливий, різкий (про звуки). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звитяжний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ (властивий героєві), ГЕРО́ЙСЬКИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ уроч., ДО́БЛЕСНИЙ уроч., ЗВИТЯ́ЖНИЦЬКИЙ уроч. Сотні очей пристрасно стежили за цим героїчним переходом танків по дну чужої річки (О. Гончар); (Семен:) Загинув Андрій. Геройською смертю загинув (З. Словник синонімів української мови
4. звитяжний — Звитя́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. звитяжний — ЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. уроч. Стос. до звитяги. Оця рука [більшовика] із бойовим натхненням Несла звитяжний прапор в боротьбі (Бичко, Вогнище, 1959, 25); Звитяжна слава; // Який закінчується звитягою (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
6. звитяжний — Звитяжний, -а, -е Побѣдный. Словник української мови Грінченка