1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кив

-у, ч.

1》 Те саме, що кивок.

2》 розм. Уживається як присудок за знач. кивнути.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кив — кив 1 іменник чоловічого роду кивок кив 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кив — КИВ, у, ч. 1. Те саме, що киво́к. Добре дитя боїться і кива [киву], а ледаче – не боїться й кия (прислів'я); Одпровожали [відпроваджували] її хто сміхом, хто кивом, .. Словник української мови у 20 томах
  3. кив — КИВ, у, чол. 1. Те саме, що кивок. Там такий, що все на кивах та на мигах (Номис, 1864, № 5774); Одпровожали [відпроваджували] її хто сміхом, хто кивом, .. Словник української мови в 11 томах
  4. кив — Кив! I меж. Выражаетъ киваніе. Вона йому кив оддалеки головою. Г. Барв. 461. Кив-морг на його! н. п. --------------- Кив, -ва II м. Кивокъ, мимическій знакъ. Хто не слухає кива, той послухає кия. Ном. Там такий, що все на кивах та на мигах. Ном. № 5774. Підсунувши вгору шлика кивом. К. ЦН. 173. Словник української мови Грінченка