клапан
кла́пан
-а, ч.
1》 У механізмі, машині – накривка, що прикриває отвір, крізь який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Запобіжний клапан.
2》 Пристосування, за допомогою якого закривається й відкривається отвір у корпусі музичного духового інструмента та змінюється висота утворюваного звука.
|| Пластинка, що закриває видувний отвір, а також клавіш в органі, акордеоні, ґудзик у гармонії.
3》 Частина порожнистого органа, утворена складками, що перешкоджають зворотному переміщенню вмісту.
|| Стулки в серці, що містяться біля отворів із передсердь у шлуночки, а зі шлуночків в аорту і легеневі артерії та запобігають зворотному рухові крові.
4》 Нашитий шматок тканини певної форми, що закриває отвір кишені або шов на одязі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клапан — кла́пан іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клапан — Хлипавка; (у мідних трубах) пістон. Словник синонімів Караванського
- клапан — [клапан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- клапан — Клапан — valve — Ventil, Klappe – деталь, заслінка або пристрій для управління витратами газу, пари або рідини в машинах і трубопроводах шляхом зміни площі прохідного перерізу. Застосовують К. для створення перепаду тиску (дросельні... Гірничий енциклопедичний словник
- клапан — (машин.) хлипавка, (муз.) хлапка Словник чужослів Павло Штепа
- клапан — (від нім. Klappe — кришка, заслінка, клапан) — деталь механізму духових і пневматичних інструментів, яка призначена для зміни висоти звуку шляхом відкривання та закривання отворів в корпусі інструмента для змінювання довжини каналу. Винайдений в XVI ст. Словник-довідник музичних термінів
- клапан — КЛА́ПАН, а, ч. 1. техн. Деталь механізму – накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина і т. ін. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (В. Словник української мови у 20 томах
- клапан — клапа́н (від нім. Кlарре) заслінка. Словник іншомовних слів Мельничука
- клапан — КЛА́ПАН, а, ч. 1. У механізмі, машині — накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (Еллан, II, 1958, 10); Запобіжний клапан; *Образно. Словник української мови в 11 томах
- клапан — Клапан, -на м. 1) Клапанъ. Внизу дудочки прироблюються два клапани, котрі одкриваються і зачиняються. Ком. І. 70. 2) = клап і. Гол. Од. 22. Словник української мови Грінченка