клапан
КЛА́ПАН, а, ч.
1. техн. Деталь механізму – накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина і т. ін.
Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (В. Еллан-Блакитний);
Манометр показував тиск у чотири атмосфери, перегріта пара свистіла, вириваючись з-під клапанів... (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
Для надходження повітря до приміщення під час або після встановлення пластикових вікон необхідні клапани припливної вентиляції, які усунуть такі небажані явища, як підвищена вологість повітря, ріст грибка і т. ін. (з мови реклами);
* Образно. Я часом навмисне пишу листа з тим, щоб потім подерти, – се “одкриває клапан” і лихий настрій вилітає в повітря, як чад (Леся Українка);
* У порівн. Ми в інституті фізіології вивчаємо футбол як клапан для випускання зайвої психічної енергії в час дозвілля (О. Бердник).
2. муз. Пристосування в духових музичних інструментах для відкривання бокових отворів у корпусі і змінювання тим самим висоти звука.
[Куриця:] На мiсця! Увага! Губи на мундштук, пальцi на клапани! Кроком руш! (І. Кочерга);
Голова колгоспу ще перед весняною посівною заявив: “Як почую під час весняної сівби баян, я з тебе самого гармонію зроблю. Ще й клапани поставлю! Так і знай!” (Остап Вишня);
// Пластинка, що закриває видувний отвір, а також клавіш в органі, акордеоні, гармонії.
Він прикладає вухо до планки і перебирає пальцями по клапанах, прислухаючись до таємної музики (Григорій Тютюнник).
3. анат. Стулки в серці, що містяться біля отворів із передсердь у шлуночки, а з шлуночків в аорту та легеневі артерії й запобігають зворотному рухові крові.
До найчастіших природжених вад серця належать звуження легеневої артерії, недостатність тристулкового клапана (з наук. літ.);
Клапани серця забезпечують рух крові в одному напрямку (з наук.-попул. літ.);
При скороченні передсердя стулчасті клапани відкриті, а серпасті – закриті. При скороченні шлуночка – навпаки (з наук.-попул. літ.).
4. крав. Нашитий шматок тканини певної форми, що закриває отвір кишені, шов на одязі і т. ін.
Звенигора .. розкрив один з клапанів пояса, насипав жменю золотих монет (В. Малик);
Кітель був вилинялий, .. над клапанами нагрудних кишень темніли плями [відбитки орденів] (П. Загребельний);
Господар .. був у джинсах і спортивній сорочці з численними ґудзиками та клапанами (Валерій Шевчук);
На клапанах шапок намерзали бурульки, і задні бачили лишаї власного подиху на спинах приятелів (Є. Пашковський).
△ (1) Кла́пан легене́вого сто́вбура, анат. – клапан на початку легеневого стовбура при виході його з правого шлуночка серця.
Функцією клапана легеневого стовбура є запобігання зворотному кровоплину під час діастоли шлуночків (з наук. літ.);
(2) Мітра́льний кла́пан, анат. – один із клапанів серця.
Мітральний клапан лежить між лівим передсердям і лівим шлуночком та регулює потік крові з лівого передсердя в лівий шлуночок (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- клапан — кла́пан іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клапан — Хлипавка; (у мідних трубах) пістон. Словник синонімів Караванського
- клапан — [клапан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- клапан — Клапан — valve — Ventil, Klappe – деталь, заслінка або пристрій для управління витратами газу, пари або рідини в машинах і трубопроводах шляхом зміни площі прохідного перерізу. Застосовують К. для створення перепаду тиску (дросельні... Гірничий енциклопедичний словник
- клапан — -а, ч. 1》 У механізмі, машині – накривка, що прикриває отвір, крізь який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Запобіжний клапан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клапан — (машин.) хлипавка, (муз.) хлапка Словник чужослів Павло Штепа
- клапан — (від нім. Klappe — кришка, заслінка, клапан) — деталь механізму духових і пневматичних інструментів, яка призначена для зміни висоти звуку шляхом відкривання та закривання отворів в корпусі інструмента для змінювання довжини каналу. Винайдений в XVI ст. Словник-довідник музичних термінів
- клапан — клапа́н (від нім. Кlарре) заслінка. Словник іншомовних слів Мельничука
- клапан — КЛА́ПАН, а, ч. 1. У механізмі, машині — накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (Еллан, II, 1958, 10); Запобіжний клапан; *Образно. Словник української мови в 11 томах
- клапан — Клапан, -на м. 1) Клапанъ. Внизу дудочки прироблюються два клапани, котрі одкриваються і зачиняються. Ком. І. 70. 2) = клап і. Гол. Од. 22. Словник української мови Грінченка