1. Великий тлумачний словник сучасної мови

конституційний

конституці́йний

I -а, -е.

Стос. до конституції (див. конституція I). Конституційний закон.

|| Який ґрунтується на конституції. Конституційний лад. Конституційне звернення.

Конституційна асамблея — одна з назв установчих зборів.

Конституційна монархія — державний лад, за якого влада монарха обмежена конституцією.

Конституційна скарга — один із процесуальних заходів захисту конституційних прав і свобод громадян.

Конституційна угода — у ряді країн одне із джерел конституційного права, різновид правового звичая.

Конституційне право — правове положення громадян та їх взаємовідносини з державою.

Конституційні правопорушення (делікт) — правопорушення, пов'язані із забезпеченням дотримання конституції державними органами, перш за все парламентом.

Конституційний закон — у ряді країн – одне з головних джерел конституційного права.

Конституційний лад — система соціальних, економічних та політико-правових відносин, які встановлюються та охороняються конституцією.

Конституційний суд — спеціальний судовий орган, на якого покладено контроль за дотриманням конституції, за відповідність їй усіх інших нормативних актів.

II -а, -е.

Прикм. до конституція II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конституційний — конституці́йний 1 прикметник від конститу́ція — основний закон конституці́йний 2 прикметник від конститу́ція — будова організму Орфографічний словник української мови
  2. конституційний — КОНСТИТУЦІЙНИЙ – КОНСТИТУТИВНИЙ Конституційний. 1. Який стосується конституції – основного закону держави: конституційний маніфест, конституційне право, конституційний лад, конституційна держава. Літературне слововживання
  3. конституційний — [констиетуц’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. конституційний — КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ¹, а, е. Стос. до конституції (див. конститу́ція¹). Конституційний суд України – орган конституційної юрисдикції, завданням якого є гарантування верховенства Конституції як основного закону на всій території держави (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. конституційний — конституці́йний той, що стосується конституції, заснований на ній; ¤ к-а монархія – форма правління, при якій влада монарха обмежена конституцією. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. конституційний — Конституці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. конституційний — КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ¹, а, е. Стос. до конституції ( див. конститу́ція¹).’ Конституційний маніфест був вирваний всеросійським жовтневим страйком (Ленін, 11, 1949, 112); Право на працю трудящих Радянського Союзу — це конституційне право (Рад. Словник української мови в 11 томах