коханий

Значення в інших словниках

1. коханий — (той, якого кохають) милий, любий, розм. любко. Словник синонімів Полюги
2. коханий — ко́ханий дієприкметник від: коха́ти коха́ний прикметник любий Орфографічний словник української мови
3. коханий — Любий, милий, дорогий, найдорожчий; ЯК ІМ. ур. лицар серця, флк. ладо. Словник синонімів Караванського
4. коханий — I бажаний, білозор ("Козаченьку-білозору, говори зі мною"), возлюбениий (заст.); возлюбленик, коханець, коханок, ладо, люб, любас, любасник, любасок, любенький, любесенький, любець, любий, любик, любимець, любимчик, любина, любич, любиш, любище, любко... Словник синонімів Вусика
5. коханий — КОХА́НИЙ, а, е. 1. Якого кохає (у 1 знач.) хто-небудь; любий. Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (М. Словник української мови у 20 томах
6. коханий — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
7. коханий — Коха́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. коханий — КО́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до коха́ти 3. Звитий [вінок] з мирту дорогого, З щиро коханих квіток (Щог., Поезії, 1958, 349); // у знач. прикм. Далеко ясніло кохане та ніжне лице [панни], мармурові неробочі руки (Вас., І, 1959, 265). КОХА́НИЙ, а... Словник української мови в 11 томах
9. коханий — Коха́ний, -а, -е 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор. 2) = коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? н. п. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР. Словник української мови Грінченка