куриво
ку́риво
-а, с.
1》 Те, що курять; курильний тютюн.
|| Те саме, що куріння 1).
2》 Те, чим обкурюють, курять (див. курити I 2)); речовина, що дає під час горіння ароматичний дим.
|| Дим від обкурювання.
3》 Те, що куриться: випари, мла, туман, дим.
4》 рідко. Димне багаття.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куриво — ку́риво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- куриво — див. вихор; вогнище Словник синонімів Вусика
- куриво — КУ́РИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. – Ченцям не можна вживать курива, – сказав отець Тарасій (І. Нечуй-Левицький); Ілько сів на ступі близько біля Зіньчиної терниці, витяг з кишені куриво й почав цигарку крутити (А. Словник української мови у 20 томах
- куриво — А, с. Цигарки. Воно грошей коштує. Куриво то їсть (О. Ірванець). Курєво-порєво, все палєво залишилось у місті («ТНМК»). В цей день минув рік, як Урі забив на куриво (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
- куриво — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). Словник синонімів української мови
- куриво — Ку́риво, -ва, -ву; -рива, -рив Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- куриво — КУ́РИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. — Це смачний крам, а ченцям не можна вживать курива,— сказав отець Тарасій (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах