куриво

ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). На верболозах скакали рожеві відблиски багаття, що його розіклали косарі; від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання, чиясь тиха, впівголоса пісня (Григорій Тютюнник); Поруч з іншими покірно сів малий коло багаття і простяг, мов на молитві, до вогню ручки тоненькі (Леся Українка); Огонь не догорів, А тихо пригаса (М. Рильський); Розводили величезні вогниська з соломи та хмизу (Є. Кротевич); Розвели серед двору ватру і грілися, а деякі варили вечерю (Мирослав Ірчан); Бубни стихли в хаті на помості, Близь весільних ватрищ уночі Обірвали струни скрипачі! (А. Малишко); — Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (І. Ле).

ДИМ (суміш продуктів згоряння, що виділяються в повітря), КУ́РИВО розм.; КІ́ПТЯВА, КІ́ПОТЬ (густий, чорний); ЧАД (їдкий, задушливий — перев. при поганому горінні). Мов туманом, сірим димом оповиті села, ліси, поля, і луги... (Т. Осьмачка); До неба підіймалась хмара пари, як куриво од великого пожарища (О. Стороженко); Свічка горіла, і вогник її покрученою ледь тріпотливою цівкою кіптяви тягся догори (Ю. Смолич); Дим у кузні, кіпоть сиза... (І. Нехода); Погасла свічка, — тільки кінчик ґнота Червону іскру кидає в темноту, Страшенний чад розливши навкруги (П. Грабовський).

ЛА́ДАН (пахуча речовина для обкурювання перев. під час релігійних обрядів), ФІМІА́М, КУ́РИВО. В покоях пахло житнім хлібом, старим медом, кожухами, ладаном і канупером — о. Савватій нюхав (В. Винниченко); Курити фіміам перед іконами; Пахне м'ятою і якимсь приємним куривом, привезеним патріархом зі сходу (З. Тулуб).

ТЮТЮ́Н (рослина, в листі якої міститься нікотин), ЗІ́ЛЛЯ розм.; КУ́РИВО (курильний); ТАБА́КА розм., КАБА́КА заст. (нюхальний); КРІПА́К розм. (міцний); САМОСА́Д, ГОРОДНЯ́К діал. (власного посіву й обробки). Чого не продавалося в цій крамниці! Тютюн і табака, смушеві шапки, червоні пояси (Марко Вовчок); Зараз Бугор сердитий никає побіля будки, — куриво кінчилось, тому й не в дусі (О. Гончар); — Так ке лишень, понюхаймо кабаки (Г. Квітка-Основ'яненко); Давид підійшов і поздоровкався. Закурили дядькового кріпака (А. Головко); У хаті лишився міцний дух самосаду (А. Шиян); Вогнища потухли за стіною, лише вартові голосно позіхали та курили городняк (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куриво — ку́риво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. куриво — див. вихор; вогнище Словник синонімів Вусика
  3. куриво — -а, с. 1》 Те, що курять; курильний тютюн. || Те саме, що куріння 1). 2》 Те, чим обкурюють, курять (див. курити I 2)); речовина, що дає під час горіння ароматичний дим. || Дим від обкурювання. 3》 Те, що куриться: випари, мла, туман, дим. 4》 рідко. Димне багаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куриво — КУ́РИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. – Ченцям не можна вживать курива, – сказав отець Тарасій (І. Нечуй-Левицький); Ілько сів на ступі близько біля Зіньчиної терниці, витяг з кишені куриво й почав цигарку крутити (А. Словник української мови у 20 томах
  5. куриво — А, с. Цигарки. Воно грошей коштує. Куриво то їсть (О. Ірванець). Курєво-порєво, все палєво залишилось у місті («ТНМК»). В цей день минув рік, як Урі забив на куриво (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
  6. куриво — Ку́риво, -ва, -ву; -рива, -рив Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. куриво — КУ́РИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. — Це смачний крам, а ченцям не можна вживать курива,— сказав отець Тарасій (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах