куриво

Значення в інших словниках

1. куриво — ку́риво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. куриво — див. вихор; вогнище Словник синонімів Вусика
3. куриво — -а, с. 1》 Те, що курять; курильний тютюн. || Те саме, що куріння 1). 2》 Те, чим обкурюють, курять (див. курити I 2)); речовина, що дає під час горіння ароматичний дим. || Дим від обкурювання. 3》 Те, що куриться: випари, мла, туман, дим. 4》 рідко. Димне багаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куриво — КУ́РИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. – Ченцям не можна вживать курива, – сказав отець Тарасій (І. Нечуй-Левицький); Ілько сів на ступі близько біля Зіньчиної терниці, витяг з кишені куриво й почав цигарку крутити (А. Словник української мови у 20 томах
5. куриво — А, с. Цигарки. Воно грошей коштує. Куриво то їсть (О. Ірванець). Курєво-порєво, все палєво залишилось у місті («ТНМК»). В цей день минув рік, як Урі забив на куриво (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
6. куриво — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). Словник синонімів української мови
7. куриво — КУ́РИВО, а, с. 1. Те, що курять; курильний тютюн. — Це смачний крам, а ченцям не можна вживать курива,— сказав отець Тарасій (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах