кіно

Значення в інших словниках

1. кіно — кіно́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. кіно — Кінематографія, кіномистецтво; (фільм) картина, кінокартина, кінофільм; (приміщення) кінотеатр, зст. кінематограф. Словник синонімів Караванського
3. кіно — КІНО́, невідм., с. 1. Кінематографія, кіномистецтво. Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (О. Словник української мови у 20 томах
4. кіно — кі́но́ 1. кінотеатр (м, ср, ст): – Це не має значення. В мене теж ніхто не трясся, а я, приміром, як є в кіні або в театрі, завжди трясу ногою. – Але мені це неприємно. Може, хто-небудь подумати, що боюся. – Ніхто не подумає. Трясися спокійно далі!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кіно — А, с. 1. Смішна, кумедна ситуація. 2. Дивна, вражаюча, непередбачувана ситуація. Який жах! Це ж може дах поїхати! Ну, кіно! (А. Дністровий). ◇ Кіно і німці. Словник сучасного українського сленгу
6. кіно — КІНОМИСТЕ́ЦТВО, КІНО́, КІНЕМАТОГРА́ФІЯ, КІНЕМАТО́ГРАФ рідко; ЕКРА́Н звичайно із сл. зірка. Творче співробітництво письменників і кінематографістів — винятково важливий фактор розвитку кіномистецтва (О. Словник синонімів української мови
7. кіно — Кіно́, -на́, -ну́, -но́м, в кіні́; кіна́, кін Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кіно — КІНО́, невідм., с. 1. Кінематографія, кіномистецтво. Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (Довж. Словник української мови в 11 томах