локальний
лока́льний
-а, -е.
1》 Який не виходить за певні межі; місцевий.
|| Власт. певній місцевості, певному середовищу.
2》 У живописі – такий, що незмінно, постійно властивий певному предметові (про колір, тон).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- локальний — лока́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- локальний — [локал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- локальний — Місцевий Словник чужослів Павло Штепа
- локальний — ЛОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не виходить за певні межі; місцевий. Подекуди локальні сутички переходять у вуличні бої (Л. Костенко); Сучасні локальні війни тривають десятиліттями, і важко сказати, коли вони будуть засуджені (Г. Пагутяк);... Словник української мови у 20 томах
- локальний — лока́льний (лат. localis, від locus – місце) місцевий, той, що не виходить за визначені межі; ¤ л-а війна – війна, обмежена порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району. Словник іншомовних слів Мельничука
- локальний — МІСЦЕ́ВИЙ (який поширює свою дію на частину цілого, не виходить за межі чогось), ЛОКА́ЛЬНИЙ. Місцевий наркоз; Локальний характер. Словник синонімів української мови
- локальний — ЛОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не виходить за певні межі; місцевий. Проблема освоєння Карпат гірськолижниками давно вже втратила локальне, місцеве значення (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
- локальний — рос. локальный місцевий, той, що не виходить за визначені межі. Eкономічна енциклопедія