мандат
манда́т
-а, ч.
1》 Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника.
2》 Наказ виборців своєму депутату.
Депутатський мандат — документ, який засвідчує законність та обсяг повноважень депутата, а також публічна функція, що покладається на депутата.
3》 іст. Право на управління колишньою колонією Німеччини або частиною колишньої Османської імперії, що його Ліга Націй надавала країнам-переможницям після Першої світової війни.
4》 В обчислювальній техніці – різновид вказівника, що визначає шлях доступу до об'єкта і операції, що дозволені над ним.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандат — манда́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мандат — (уповажнення) доручення, ур. грамота; (документ) посвідчення, свідоцтво. Словник синонімів Караванського
- мандат — [мандат] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- мандат — Уповноважа Словник чужослів Павло Штепа
- мандат — МАНДА́Т, а, ч. 1. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника. Гей, “пани”.., Дай вам Бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати (І. Словник української мови у 20 томах
- мандат — Наказ, повеління. Словник застарілих та маловживаних слів
- мандат — манда́т (лат. mandatum, від mando – доручаю) 1. Повноваження, доручення, наказ. 2. Документ, що стверджує повноваження даної особи (напр., депутатський М.). Словник іншомовних слів Мельничука
- мандат — Манда́т, -та (посвідки) і -ту (уповноваження, права); -да́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мандат — МАНДА́Т, а, ч. 1. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред’явника. Гей, ".пани".., Дай вам бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати (Фр. Словник української мови в 11 томах
- мандат — рос. мандат 1. Документ, що засвідчує права і повноваження певної особи. 2. Повноваження, наказ, доручення. Eкономічна енциклопедія