мандат

манда́т

(лат. mandatum, від mando – доручаю)

1. Повноваження, доручення, наказ.

2. Документ, що стверджує повноваження даної особи (напр., депутатський М.).

3. В міжнародному праві документ, що засвідчував особливий вид колоніальної залежності; встановлений Лігою націй для країн-переможниць у 1-й світовій війні на управління колишніми німецькими колоніями і володіннями Туреччини. Після 2-ї світової війни систему М. ліквідовано, а підмандатні країни, що не стали самостійними, перейшли під опіку ООН.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мандат — манда́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
мандат — (уповажнення) доручення, ур. грамота; (документ) посвідчення, свідоцтво. Словник синонімів Караванського
мандат — [мандат] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
мандат — -а, ч. 1》 Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника. 2》 Наказ виборців своєму депутату. Депутатський мандат — документ, який засвідчує законність та обсяг повноважень депутата, а також публічна функція... Великий тлумачний словник сучасної мови
мандат — Уповноважа Словник чужослів Павло Штепа
мандат — МАНДА́Т, а, ч. 1. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника. Гей, “пани”.., Дай вам Бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати (І. Словник української мови у 20 томах
мандат — Наказ, повеління. Словник застарілих та маловживаних слів
мандат — Манда́т, -та (посвідки) і -ту (уповноваження, права); -да́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мандат — МАНДА́Т, а, ч. 1. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред’явника. Гей, ".пани".., Дай вам бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати (Фр. Словник української мови в 11 томах
мандат — рос. мандат 1. Документ, що засвідчує права і повноваження певної особи. 2. Повноваження, наказ, доручення. Eкономічна енциклопедія