марка
ма́рка
I -и, ж.
1》 Знак оплати поштових, гербових і т. ін. зборів у вигляді маленького чотирикутного папірця з зазначеною на ньому ціною та певним зображенням.
2》 з означ. Знак, клеймо на виробах, товарах із зазначенням місця їх виготовлення, якості тощо.
|| Сорт, тип виробу, товару. Марка автомобіля.
Марка акцизного збору — спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, яка свідчить про сплату акцизного збору, а також легальність увезення та продажу цих виробів на території країни.
Марка гербового збору — спеціальний знак, який свідчить про сплату гербового збору.
Товарна марка — ім'я, термін, знак, символ, малюнок або їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг та диференціації їх від товарів та послуг конкурентів.
Торговельна марка — див. товарний знак.
II -и, ж.
1》 За середньовіччя – сільська громада в деяких країнах Західної Європи.
2》 У Франкській державі 8-9 ст. і середньовічній Німеччині – прикордонний укріплений округ із військовим управлінням.
III -и, ж.
1》 У Німеччині до 2001 р. та Фінляндії – грошова одиниця, що дорівнює відповідно 100 пфенігам і 100 пенні.
2》 Міра ваги у західноєвропейських державах у 9-19 ст.
Значення в інших словниках
- марка — ма́рка 1 іменник жіночого роду знак оплати; клеймо на виробах; грошова одиниця Німеччини та Фінляндії — до 2002 р. ма́рка 2 іменник жіночого роду територіальна одиниця в середньовічній Європі іст. Орфографічний словник української мови
- марка — (поштова) г. значок; (фірми) знак, тавро; (вина тощо) ґатунок, сорт; ФР. вигляд, привід <н. під маркою помочі>. Словник синонімів Караванського
- марка — [марка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
- марка — 1. карб, карбіж, знак, зазнак, познак, значок, значка, зазначка, позначка, бирка, бирька, див. помітка, ремарка 2. (поштова) значок Словник чужослів Павло Штепа
- марка — МА́РКА¹, и, ж. 1. Знак оплати поштових, гербових і т. ін. зборів у вигляді маленького, переважно чотирикутного папірця із зазначеною на ньому ціною та певним зображенням. О. Артемій .. Словник української мови у 20 томах
- марка — И, ж., нарк. Таблетка ЛСД. Марку на язик. Словник сучасного українського сленгу
- марка — (-и) ж., крим. 1. Носова хустка. СЖЗ, 54. 2. нарк. Клаптик паперу для смоктання, просочений ЛСД. Словник жарґонної лексики української мови
- марка — (англ. mаrk) ім’я, термін, знак, символ, малюнок або їхнє поєднання з метою ідентифікації товарів чи послуг одного продавця або групи продавців та відмінність їх від товарів і послуг конкурентів. маркер (англ. mаrker)... Економічний словник
- марка — ма́рка I (нім. Mark) 1. За середньовіччя в Західній Європі сільська община. 2. У франкській державі у 8 – 9 ст. і в середні віки в Німеччині прикордонний укріплений адміністративний округ на чолі з маркграфом. II (нім. Mark, фін. Словник іншомовних слів Мельничука
- марка — I у державі франків прикордонна адміністративна округа на чолі з маркграфом; м. пізніше також створювали нім. королі на завойованих слов'янських землях. II назва грошової одиниці Німеччини та Фінляндії. Універсальний словник-енциклопедія
- марка — КЛЕЙМО́ (знак, помітка на виробі, товарі і т. ін., що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, тощо); МА́РКА, МАРКУВА́ННЯ (з означенням — про знак на виробі); ТАВРО́, ШТЕМП заст. (перев. Словник синонімів української мови
- марка — Ма́рка, -рки, -рці; ма́рки, ма́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- марка — МА́РКА¹, и, ж. 1. Знак оплати поштових, гербових і т. ін. зборів у вигляді маленького чотирикутного папірця з зазначеною на ньому ціною та певним зображенням. О. Артемій.. Словник української мови в 11 томах
- марка — рос. марка назва походить від міри ваги у півфунта срібла (Marke). — 1. Грошова одиниця Німеччини, поділяється на 100 пфенінгів. 2. Грошова одиниця Фінляндії, поділяється на 100 пенні. Eкономічна енциклопедія