наголос
I наг`олосприсл., діал.
Голосно, гучно.
|| Уголос.
II н`аголос-у, ч.
1》 Вирізнення складу в слові посиленням голосу або підвищенням тону.
|| Вирізнення голосом слова в реченні для підкреслення його логічного значення.
|| Вирізнення, висунення чого-небудь на перший план як найголовнішого.
Висхідний наголос — наголос із поступовим підвищенням тону.
Логічний (смисловий) наголос — вирізнення підсилювальною інтонацією найважливішого щодо сенсу слова в реченні.
Музичний (тонічний) наголос — вирізнення одного із складів слова висотою тону.
Силовий (динамічний) наголос — вирізнення одного із складів слова більшою силою артикуляції.
Спадний наголос — наголос із поступовим зниженням тону або сили звука наприкінці складу.
2》 Значок над літерою, який указує на вирізнення звука в слові посиленням голосу або підвищенням тону. Поставити наголос.
Значення в інших словниках
- наголос — (сильніше наголошення чого-небудь) наголошування, акцент, акцентування. Словник синонімів Полюги
- наголос — на́голос іменник чоловічого роду наго́лос прислівник голосно незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- наголос — У стилістиці засіб підкреслення відтінків думки, намірів мовця, створення відповідних ефектів, може бути кількох різновидів: логічний, емоційний, афективний, інтенсивний, патетичний, риторичний, фразовий. Словник стилістичних термінів
- наголос — див. акцент Словник синонімів Вусика
- наголос — [наголос] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- наголос — НАГО́ЛОС, присл., діал. Голосно, гучно. Далі ставали вони [паничі] сміливішими та реготались уже наголос, незважаючи на Гната (М. Коцюбинський); Небагато хибувало до того, щоб наголос був не розплакався [Петрик] (Марко Черемшина); // Уголос. Словник української мови у 20 томах
- наголос — • наголос , акцент — виділення у мовленні певної одиниці з послідовності однорід. одиниць різними фонет. засобами. Розрізняють Н. словесний (виділення складу в слові), синтагм. Українська літературна енциклопедія
- наголос — Виділення у мовленні складу в слові або слова у словосполученні за допомогою фонетичних засобів (інтонації чи тривалості звучання); в укр. мові динамічний, рухомий. Універсальний словник-енциклопедія
- наголос — роби́ти на́голос на чому. Зосереджувати увагу на чому-небудь, виділяти щось як головне серед інших, другорядних ознак; надавати перевагу чомусь. Отже, навчання з шести років.. Фразеологічний словник української мови
- наголос — НА́ГОЛОС (виділення складу в слові посиленням голосу або підвищенням тону; знак, яким це виділення позначається на письмі), АКЦЕ́НТ лінгв. НА́ГОЛОС на чому (посилення голосу або підвищення тону у вимові певного слова, звука і т. ін. Словник синонімів української мови
- наголос — На́голос, -су, -сові; -лоси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наголос — НА́ГОЛОС, у, ч. 1. Виділення складу в слові посиленням голосу або підвищенням тону. Роль наголосу в фонетичній системі кожної мови, в усій звуковій організації її, винятково велика (Курс сучасної укр. літ. Словник української мови в 11 томах
- наголос — Наголос, -су м. Удареніе. Желех. Наголос положити. Поставить удареніе. Словник української мови Грінченка