1. Великий тлумачний словник сучасної мови

необачний

необа́чний

-а, -е.

Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки.

|| Викликаний діями нерозсудливої, необережної людини або який свідчить про чиюсь нерозсудливість, необережність.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. необачний — необа́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. необачний — Нерозсудливий, нерозважливий, необережний; (вчинок) нерозважний; необачливий. Словник синонімів Караванського
  3. необачний — НЕОБА́ЧНИЙ, а, е. Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки. А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачний! (з думи); – Я думав, що необачний хлопчище зараз винирне, почне плисти.. Словник української мови у 20 томах
  4. необачний — НЕПЕРЕДБА́ЧЛИВИЙ (нездатний правильно передбачити щось); НЕДАЛЕКОГЛЯ́ДНИЙ, НЕДАЛЕКОЗО́РИЙ, НЕПРОЗОРЛИ́ВИЙ, КОРОТКОЗО́РИЙ підсил. (нездатний передбачити, розрахувати хід подій, перспективи розвитку чого-небудь). Словник синонімів української мови
  5. необачний — Необа́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. необачний — НЕОБА́ЧНИЙ, а, е. Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки. А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачний! (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах
  7. необачний — Необачний, -а, -е Безпечний, неосмотрительный. Словник української мови Грінченка