1. Великий тлумачний словник сучасної мови

необхідний

необхі́дний

-а, -е.

1》 Без якого неможливо обійтися; конче потрібний.

2》 у знач. ім. необхідне, -ного, с. Те, що обов'язково потрібне для забезпечення нормальних умов життя, праці і т. ін.

3》 філос. Закономірний, невипадковий.

|| у знач. ім. необхідне, -ного, с. Закономірність, що випливає з самої природи речей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. необхідний — необхідний – потрібний Прикметника необхідний і його похідних – прислівника необхідно та іменника необхідність годі знайти у творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це штучні слова, “ковані”, як казали раніше. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. необхідний — необхі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. необхідний — <�конче> потрібний; ФІЛ. закономірний, невипадковий; ім. НЕОБХІДНІСТЬ, див. ПОТРЕБА; пр. НЕОБХІДНО, потрібно, ТРЕБА. Словник синонімів Караванського
  4. необхідний — Необхідний, необхідно, необхідність, потрібний, неодмінний, конче потрібний, доконечний, треба, конче треба, украй треба, аж-аж-аж треба, потрібно, потреба, гостра потреба, конечна (доконечна, нагальна) потреба Прикметника необхідний і похідних ... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. необхідний — Конечний, доконечний, неухильний, потрібний, безумовний, обов'язковий Словник чужослів Павло Штепа
  6. необхідний — НЕОБХІ́ДНИЙ, а, е. 1. Без якого неможливо обійтися; конче потрібний. – Він мені такий дорогий і такий необхідний в житті, що страх за нього – це, по суті, страх за саму себе (А. Головко). 2. у знач. ім. необхі́дне, ного... Словник української мови у 20 томах
  7. необхідний — ПОТРІ́БНИЙ (ПОТРІ́БЕН) (такий, без якого не можна обійтися, здійснити, виконати щось), НЕОБХІ́ДНИЙ підсил., ДОКОНЕ́ЧНИЙ підсил., НЕОДМІ́ННИЙ підсил., НЕМИНУ́ЧИЙ підсил., ТРІ́БНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  8. необхідний — Необхі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. необхідний — НЕОБХІ́ДНИЙ, а, е. 1. Без якого неможливо обійтися; конче потрібний. — Він мені такий дорогий і такий необхідний в житті, що страх за нього — це, по суті, страх за саму себе (Головко, II, 1957, 587)... Словник української мови в 11 томах