номіналізм
номіналі́зм
-у, ч.
Напрям у середньовічній філософії, представники якого вважали, що реально існують лише окремі предмети, а загальні поняття – це тільки назви, породжені людським мисленням.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- номіналізм — номіналі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- номіналізм — НОМІНАЛІ́ЗМ, у, ч. Напрям у середньовічній філософії, представники якого вважали, що реально існують лише окремі предмети, а загальні поняття – це тільки назви, породжені людським мисленням. Словник української мови у 20 томах
- номіналізм — номіналі́зм (від лат. nomina – назви, імена) напрям у середньовічній схоластиці, представники якого на противагу середньовічному реалізмові вважали, що реально існують лише поодинокі речі, а загальні понятня (т. зв. Словник іншомовних слів Мельничука
- номіналізм — Філософський погляд, який заперечує існування реальних відповідників загальним поняттям, визнає існування тільки конкретних предметів; одна з гол. позицій в дискусії про універсалії, протилежна реалізмові. Універсальний словник-енциклопедія
- номіналізм — НОМІНАЛІЗМ (від лат. nomina — імена, назви) — філософське вчення, згідно з яким загальні поняття (універсали) хоч і пов'язуються з конкретними чуттєвими речами, але не мають реального існування ані у свідомості, ані поза нею. Філософський енциклопедичний словник
- номіналізм — Номіналі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- номіналізм — НОМІНАЛІ́ЗМ, у, ч. Напрям у середньовічній філософії, представники якого вважали, що реально існують лише окремі предмети, а загальні поняття — це тільки назви, породжені людським мисленням. Словник української мови в 11 томах