одиниця
одини́ця
-і, ж.
1》 Найменше ціле число, перше в десятку, а також цифра 1, якою воно позначається.
|| тільки мн. Числа від 1 до 9, а також цифри, що їх позначають.
|| тільки мн. Останні цифри багатозначних чисел.
2》 Найнижча оцінка успішності в навчанні за п'ятибальною системою, що означає "дуже погано".
3》 Умовна величина, яку прийнято за основу при вимірюванні, визначенні однорідних з нею величин.
Біржова одиниця — мінімальний стандартизований обсяг продажу конкретного товару.
Грошова одиниця — грошовий знак, елемент національної грошової системи, який служить для порівняння масштабу цін усіх товарів.
Міжнародна розрахунково-грошова одиниця — умовні (штучні) валютні одиниці, що їх застосовують для порівняння міжнародних боргових зобов'язань, платежів та ін.
Одиниця ануїтета — одиниця нагромадження резервів в умовах колективного страхування.
Одиниця даних спец. — складова частина структури даних, прийнята в системі.
Одиниця кількості інформації спец. — одиниця для вимірювання кількості інформації у повідомленні.
Одиниця оподаткування — одиниця масштабу оподаткування, яка використовується для кількісного вираження податкової бази.
Одиниця страхової суми — кількісно виражена частина страхової суми, яка служить основою для встановлення тарифів та обчислення платежів страхувальника.
Одиниця торгівлі — стандартний обсяг контракту на товарній біржі.
Одиниця угоди — мінімальна партія (кількість) товару або цінних паперів, яка необхідна для укладання угоди купівлі-продажу.
Позасистемна одиниця фізичної величини — одиниця фізичної величини, яка не входить до жодної із загальновизнаних систем одиниць фізичних величин.
Похідна одиниця фізичної величини — одиниця фізичної величини, яка утворюється з основних одиниць з використанням рівнянь, що зв'язують фізичні величини.
Програмна одиниця спец. — самостійно оформлена частина програми – речення мови програмування (оператор, команда).
Растрова одиниця — одиниця виміру, що визначається відстанню між центрами суміжних пікселів.
Складальна одиниця — одиниця промислової продукції у вигляді виробу, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою за допомогою складальних операцій на підприємстві-виготовлювачі.
Складена одиниця інформації спец. — у базах даних – одиниця, що є агрегатом даних.
Товарна одиниця — цілісна одиниця товару, що характеризується показниками величини, ціни та іншими атрибутами.
4》 Окрема особа, індивідуум.
|| тільки мн. Небагато, мало хто; деякі.
Штатна одиниця — посада, передбачена штатним розписом, а також працівник, який обіймає цю посаду.
5》 розм. Те саме, що одиначка.
6》 Окрема частина чого-небудь, що становить відносно самостійне ціле.
Бойова одиниця — з'єднання бійців одного роду військ, а також військових частин, що становлять певне ціле і перебувають під єдиним керівництвом.
Значення в інших словниках
- одиниця — одини́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- одиниця — Цифра 1; (особа) індивід|уум|; (штатна) посада; (бойова) підрозділ, з'єднання, формовання; (єдина дочка) одиначка. Словник синонімів Караванського
- одиниця — [одиениц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- одиниця — Однак, одинка, (рахун.) одиниця Словник чужослів Павло Штепа
- одиниця — ОДИНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Найменше ціле число, перше в десятку, а також цифра 1, якою воно позначається; // тільки мн. Числа від 1 до 9, а також цифри, що їх позначають. До п'яти років дитина повинна вміти додавати й віднімати одиниці (із журн.); // тільки мн. Словник української мови у 20 томах
- одиниця — І, ж., нарк. Шприц на 1 см. Купи мені в аптеці три одиниці і анальгін для ін'єкцій? Словник сучасного українського сленгу
- одиниця — (-і) ж.; нарк. Шприц об'ємом один кубічний сантиметр. ПСУМС, 49. Словник жарґонної лексики української мови
- одиниця — ОСО́БА (окрема людина серед інших або як одиниця ліку людей), ЛЮДИ́НА, ЧОЛОВІ́К, ОДИНИ́ЦЯ, ПЕРСО́НА уроч., ірон., ІНДИВІ́Д книжн., ДУША́ розм., ГА́ВРИК зневажл. Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (І. Словник синонімів української мови
- одиниця — Одини́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- одиниця — ОДИНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Найменше ціле число, перше в десятку, а також цифра 1, якою воно позначається; // тільки мн. Числа від 1 до 9, а також цифри, що їх позначають; // тільки мн. Останні цифри багатозначних чисел. Словник української мови в 11 томах
- одиниця — рос. единица організаційно-управлінська категорія, що відображає місце, зв'язки, статус певного осередку, елементу в територіальній, галузевій або внутрішньогосподарській системі відносин управління. Розрізняють адміністративно-територіальні О., виробничо-господарські, виробничі та штатні О. Eкономічна енциклопедія