побіліти

Значення в інших словниках

1. побіліти — побілі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. побіліти — Збіліти, збліднути, сполотніти, пополотніти, взятися крейдою, (трохи) побілішати; (- волос) посивіти. Словник синонімів Караванського
3. побіліти — див. боятися Словник синонімів Вусика
4. побіліти — ПОБІЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до білі́ти 1. Випав перший сніг, земля побіліла, неначе завилась білою габою (М. Коцюбинський); Маковейчикові радісно і легко на серці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього (О. Словник української мови у 20 томах
5. побіліти — СИ́ВІ́ТИ (про волосся — ставати сивим або виділятися сивиною), СРІБЛИ́ТИСЯ, БІЛІ́ТИ. — Док.: поси́ві́ти, посрібли́тися, побілі́ти, побілі́шати. Дивись, а у нього волосся сивіє (М. Словник синонімів української мови
6. побіліти — ПОБІЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до білі́ти 1. Випав перший сніг, земля побіліла, неначе завилась білою габою (Коцюб., І, 1955, 67); Маковейчикові радісно і легко на серці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього (Гончар, III, 1959, 59)... Словник української мови в 11 томах
7. побіліти — Побіліти, -лію, -єш гл. 1) Побѣлить. Побілила около. 2) Поблѣднѣть. Стор. МПр. 54. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. Ном. №№ 4381 — 4385. побілів як вільхо́ва довбня. Покраснѣлъ. Мнж. 167. Словник української мови Грінченка