погорілий
погорі́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до погоріти.
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. погорілий, -лого, ч.; погоріла, -лої, ж. Те саме, що погорілець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погорілий — погорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- погорілий — [погоур’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- погорілий — ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до погорі́ти; // у знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (М. Коцюбинський); Грибовський .. Словник української мови у 20 томах
- погорілий — ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до погорі́ти; // У знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (Коцюб., II, 1955, 7); Грибовський.. Словник української мови в 11 томах
- погорілий — Погорілий, -а, -е 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати. Шевч. 264. 2) погоріле = погорілля. На погоріле хоч шажок дайте. Макс. Словник української мови Грінченка