1. Орфоепічний словник української мови

погорілий

погорі́лий

[погоур’ілией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погорілий — погорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. погорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до погоріти. || у знач. прикм. || у знач. ім. погорілий, -лого, ч.; погоріла, -лої, ж. Те саме, що погорілець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погорілий — ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до погорі́ти; // у знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (М. Коцюбинський); Грибовський .. Словник української мови у 20 томах
  4. погорілий — ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до погорі́ти; // У знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (Коцюб., II, 1955, 7); Грибовський.. Словник української мови в 11 томах
  5. погорілий — Погорілий, -а, -е 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати. Шевч. 264. 2) погоріле = погорілля. На погоріле хоч шажок дайте. Макс. Словник української мови Грінченка