1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покотитися

покоти́тися

I -очуся, -отишся, док.

1》 Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі.

|| з кого – чого, на що. Звалитися.

|| на що, на чому. Упасти в непритомному стані. Покотитися зі сміху.

Хоч покотися — а) нічого немає, зовсім пусто; б) гладенько, чисто.

2》 розм. Почати рухатися (про засоби пересування).

|| Піти, побігти куди-небудь (звичайно про когось товстого або невисокого).

|| Почати швидко відступати, відходити назад (звичайно про війська).

3》 Почати рухатися небосхилом (про небесні світила).

|| Швидко полетіти, упасти (про метеорити).

4》 Почати пересуватися, переміщатися під дією течії, вітру і т. ін.

|| Почати поширюватися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.).

|| перен., розм. Почати поширюватися, ставати відомим багатьом (про чутки, вісті і т. ін.).

5》 розм. Почати струмувати, потекти.

II -отиться, док.

Народити малят (про овець та деяких інших тварин).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покотитися — покоти́тися 1 дієслово доконаного виду почати рухатися покоти́тися 2 дієслово доконаного виду народити малят — про деяких тварин Орфографічний словник української мови
  2. покотитися — [покотитиес'а] -коучус'а, -отиес':а, -отиец':а, -от'ац':а; нак. -отис'а, -коут'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. покотитися — ПОКОТИ́ТИСЯ¹, очу́ся, о́тишся, док. 1. Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі. З-під воза обірвався гарбуз і покотився рядом з возом з гори, неначе наввипередки (І. Нечуй-Левицький); – Що то ти робиш, Івасю? – озвався дід, вертаючись назад .. Словник української мови у 20 томах
  4. покотитися — (аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  5. покотитися — I. КОТИ́ТИСЯ (рухатися, обертаючись), ПРОКО́ЧУВАТИСЯ, КОТИ́ТИ розм.; СКО́ЧУВАТИСЯ (униз). — Док.: покоти́тися, прокоти́ти, прокоти́тися, покоти́ти, скоти́тися. Словник синонімів української мови
  6. покотитися — ПОКОТИ́ТИСЯ¹, очу́ся, о́тишся, док. 1. Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі. З-під воза обірвався гарбуз і покотився рядом з возом з гори, неначе наввипередки (Н.-Лев., III, 1956, 28); — Що то ти робиш, Івасю?... Словник української мови в 11 томах
  7. покотитися — Покоти́тися, -чу́ся, -тишся гл. 1) Покатиться, скатиться. Клубочок покотився. Рудч. Ск. II. 155. З гори покотились (відра) та й сами побились. Мет. 5. Як брат пива та й напився, по конику покотився. Чуб. Покотяться дрібні сльози з твого білого лиця. Чуб. Словник української мови Грінченка