1. Великий тлумачний словник сучасної мови

політичний

політи́чний

-а, -е.

1》 Який базується на політиці (у 1 знач.).

|| Пов'язаний з політикою, з питаннями політики.

|| Пов'язаний з проведенням політики у життя.

Політична освіта — а) масова політвиховна робота серед дорослого населення; б) в СРСР у 20-30-х рр. 20 ст. – установи, органи, що відали політосвітньою роботою; політосвіта.

Політичне бюро іст. — керівний партійний орган, який обирався на пленумі ЦК КПРС і спрямовував всю політичну діяльність партії в період між пленумами; політбюро.

Політичний відділ іст. — партійно-політичний орган, створений КПРС з метою посилення партійного керівництва і політичної роботи на окремих ділянках господарства, в армії; політвідділ.

Політичний притулок — право в'їзду та перебування на своїй території, що надається державою іноземним громадянам та особам без громадянства.

2》 Державний, громадсько-правовий.

Політична економія — наука, що вивчає закони суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ на різних ступенях розвитку людського суспільства; політекономія.

3》 Покараний ув'язненням або засланням за діяльність, спрямовану проти існуючого ладу.

|| у знач. ім. політичний, -ного, ч.; політична, -ної, ж.; політичні, -них, мн., розм. Людина, покарана ув'язненням або засланням за діяльність, спрямовану проти існуючого ладу.

4》 заст., розм. Який уміло і тонко діє у складній ситуації.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політичний — (лад) державний, суспільний, громадсько-правовий; (в'язень) протидержавний; (хід) ЖМ. дипломатичний. Словник синонімів Караванського
  2. політичний — політи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. політичний — ПОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який базується на політиці (у 1 знач.). Задумує [Франко] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін (М. Словник української мови у 20 томах
  4. політичний — політичний (полѢтичный) навчений, чемний, гречний, ввічливий Словник застарілих та маловживаних слів
  5. політичний — політи́чний (грец. πολιτικός) 1. Пов’язаний з політикою. 2. Державний, суспільно-правовий; ¤ п. лад, п. устрій – форма організації державної влади в країні; ¤ п-а партія – див. партія політична;... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. політичний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ (який діє вміло і тонко; властивий поведінці такої людини); ПОЛІТИ́ЧНИЙ заст., розм. (про людину); УХИ́ЛЬНИЙ (непрямий — про відповідь). Він не був дипломатичним ані наймалішою, потрібною в житті, мірою (О. Словник синонімів української мови
  7. політичний — Політи́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. політичний — ПОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який базується на політиці (у 1 знач.). Конкретні політичні завдання треба ставити в конкретній обстановці (Ленін, 11, 1970, 70); Під керівництвом Комуністичної партії в Радянському Союзі ліквідовано експлуататорські класи... Словник української мови в 11 томах
  9. політичний — Політи́чний, -а, -е Политическій. Політична часопись. О. 1861. III. 81. Політичні бурі в Європі. К. ХП. 128. Словник української мови Грінченка