політичний

ПОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який базується на політиці (у 1 знач.).

Конкретні політичні завдання треба ставити в конкретній обстановці (Ленін, 11, 1970, 70);

Під керівництвом Комуністичної партії в Радянському Союзі ліквідовано експлуататорські класи, склалася й зміцніла моральна і політична єдність радянського суспільства (Статут КПРС, 1971, 3);

Задумує [Франко] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін. (Коцюб., III, 1956, 33);

Добре розбирався він і в складних взаєминах різних політичних партій і навіть окремих найбільш колоритних представників цих партій (Головко, II, 1957, 585);

// Пов’язаний з політикою, з питаннями політики.

У суспільстві, заснованому на поділі класів, боротьба між ворожими класами неминуче стає, на певному ступені її розвитку, політичною боротьбою (Ленін, 12, 1970, 127);

Тим часом несподівано для нас розгортались політичні події (Вас., IV, 1960, 41);

Учні обмежуються коротким переліком подій політичного життя (Донч., V, 1957, 392);

// Пов’язаний з проведенням політики у життя.

Партія — політичний вождь народу. Суть її керівництва, як учив В. І. Ленін, полягає у виробленні правильної, науково обгрунтованої політики і в послідовному втіленні її в життя (Ком. Укр., 10, 1967, 17);

У п’єсі «Камо» Левада розповідає про вірного ленінця, відомого політичного діяча С. А. Тер-Петросяна (Вітч., 11, 1969, 133).

Політи́чна осві́та:

а) масова політвиховна робота серед дорослого населення.

Середня освіта стає загальною, політична стала всенародною, технічна — неминуче обов’язковою (Довж., III, 1960, 8);

б) в СРСР у 20— 30-х рр. XX ст. — установи, органи, що відали політосвітньою роботою; політосвіта;

Політи́чне бюро́ — керівний партійний орган, який обирається на Пленумі ЦК і спрямовує всю політичну діяльність партії в період між пленумами; політбюро;

Політи́чний ві́дділ, іст. — партійно-політичннй орган, створений партією з метою посилення партійного керівництва і політичної роботи на окремих ділянках соціалістичного будівництва, в армії; політвідділ.

Щоб ще краще керувати всією партійною роботою в полку, Щорс виділив спеціальну комісію в складі трьох найбільш досвідчених комуністів, що становила своєрідний політичний відділ (Скл., Легенд. начдив, 1957, 46).

2. Державний, громадсько-правовий.

В ході розв’язання великих економічних і соціальних завдань, намічених XXIII з’ їздом КПРС, зміцнюється не тільки матеріальна база, а й політична основа союзу робітничого класу і селянства (Ком. Укр., 11, 1967, 52);

У нас скрізь панує така думка, що заким дістанемо спокійне і культурне життя, буде загальне повстання, яке змете весь старий політичний лад (Коцюб., III, 1956, 283);

Щирий молодець не міг зрозуміти, як міг його друг віддатися політичному урядові, котрий найбільше стісняв [обмежував] свободу його переконань (Кобр., Вибр., 1954, 34);

Радянський Союз —— країна найпередовішого в світі соціального ладу, найпередовішого в світі політичного устрою (Рильський, IX, 1962, 12).

∆ Політи́чна еконо́мія — наука, що вивчає закони суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ на різних ступенях розвитку людського суспільства; політекономія.

Йому хотілось, щоб вона укупі з ним сиділа над політичною економією, робила переклади для нього (Л. Укр., III, 1952, 592);

В основі економічної науки та всіх її галузей лежить політична економія (Розв. науки в УРСР.., 1957, 56).

3. Покараний ув’язненням або засланням за діяльність, спрямовану проти існуючого ладу.

У цій багатонаціональній юрбі [каторжан] найбільше було політичних засланців (Донч., III, 1956, 78);

На грунті неврастенії повісилася одна політична преступниця [злочинниця] (Хотк., І, 1966, 172);

// у знач. ім. політи́чний, ного, ч.; політи́чна, ної, ж.; політи́чні, них, мн., розм. Людина, покарана ув’язненням або засланням за діяльність, спрямовану проти існуючого ладу.

[Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Сміл., Черв. троянда, 1955, 86);

Його ж бо навіть не на вільне поселення привезено, як деяких інших політичних, а віддано в солдати на двадцять п’ять років (Тулуб, В степу.., 1964, 33);

Скреготнули десятки заржавілих завіс, випускаючи на волю політичних (Знання.., 9, 1967, 8).

4. заст., розм. Який уміло і тонко діє у складній ситуації.

[Писар (співа):] Кожний писар споконвік Політичний чоловік (Кроп., І, 1958, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політичний — (лад) державний, суспільний, громадсько-правовий; (в'язень) протидержавний; (хід) ЖМ. дипломатичний. Словник синонімів Караванського
  2. політичний — -а, -е. 1》 Який базується на політиці (у 1 знач.). || Пов'язаний з політикою, з питаннями політики. || Пов'язаний з проведенням політики у життя. Політична освіта — а) масова політвиховна робота серед дорослого населення; б) в СРСР у 20-30-х рр. 20 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. політичний — політи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. політичний — ПОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який базується на політиці (у 1 знач.). Задумує [Франко] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін (М. Словник української мови у 20 томах
  5. політичний — політичний (полѢтичный) навчений, чемний, гречний, ввічливий Словник застарілих та маловживаних слів
  6. політичний — політи́чний (грец. πολιτικός) 1. Пов’язаний з політикою. 2. Державний, суспільно-правовий; ¤ п. лад, п. устрій – форма організації державної влади в країні; ¤ п-а партія – див. партія політична;... Словник іншомовних слів Мельничука
  7. політичний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ (який діє вміло і тонко; властивий поведінці такої людини); ПОЛІТИ́ЧНИЙ заст., розм. (про людину); УХИ́ЛЬНИЙ (непрямий — про відповідь). Він не був дипломатичним ані наймалішою, потрібною в житті, мірою (О. Словник синонімів української мови
  8. політичний — Політи́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. політичний — Політи́чний, -а, -е Политическій. Політична часопись. О. 1861. III. 81. Політичні бурі в Європі. К. ХП. 128. Словник української мови Грінченка